Тригерний палець: ознаки на МРТ та рентгенограмі

МРТ і УЗД високої роздільної здатності демонструють потовщення блоку A1 понад нормальний поріг 0,5 мм, веретеноподібне вузлувате потовщення або підвищений T2-сигнал сухожиль поверхневого та глибокого згиначів пальців на рівні блоку, а також рідину в піхві сухожилля згинача, що свідчить про тендосиновіт. Динамічне УЗД може безпосередньо візуалізувати зачіпання сухожилля на блоці під час активного згинання-розгинання. Коли тригерний палець виникає в контексті ревматоїдного артриту, МРТ виявляє дифузний тендосиновіт згиначів з синовіальною проліферацією та ерозією сухожилля, що змінює хірургічний підхід. ШІ може пояснити ці терміни візуалізації, але не може підтвердити причину блокування сухожилля чи участь запального захворювання. Причину має оцінити лікар.

Кінцеві продукти глікування накопичуються в багатих на колаген структурах, зокрема в блоці A1 та піхві згинача, спричиняючи дифузне потовщення і зниження розтяжності у пацієнтів з тривалим цукровим діабетом. Довічна поширеність тригерного пальця у хворих на діабет сягає 10–20% порівняно з 2–3% у загальній популяції, при цьому одночасно часто уражаються кілька пальців. Частота відповіді на ін'єкції кортикостероїдів суттєво нижча у діабетиків — близько 50–60% порівняно з 80–90% у недіабетичних пацієнтів, частково тому, що глюкокортикоїди тимчасово підвищують рівень глюкози крові, а частково тому, що зумовлена глікуванням патологія реагує на протизапальне лікування гірше. Тому раніше розглядати хірургічне розсічення блоку A1 доцільно у діабетичних пацієнтів із стійким тригерним симптомом.

Консервативне лікування починається з шинування п'ястково-фалангового суглоба в положенні розгинання від 0 до 15 градусів з одночасним збереженням рухів міжфалангових суглобів у поєднанні з протизапальними препаратами та модифікацією активності. Ін'єкція кортикостероїдів у піхву сухожилля згинача усуває тригерний симптом у 60–90% первинних випадків, з вищим успіхом у недіабетичних пацієнтів та на ранній стадії захворювання. Дві-три ін'єкції можуть пропонуватися з інтервалом 6–8 тижнів до направлення до хірурга. Черезшкірне розсічення блоку A1 голкою під контролем ультразвуку є ефективною амбулаторною альтернативою. Відкрите розсічення блоку A1 забезпечує майже 100%-ий успіх із мінімальними рецидивами. МРТ-ознаки значної дегенерації сухожилля, часткового розриву або ревматоїдного тендосиновіту свідчать на користь раннього хірургічного планування замість повторних ін'єкцій.